чесно кажучи, вже замахався людям пояснювати…. але усно – то одно, а письмово треба лаконічно, бо ж я писав, що то питання довге і непросте. Треба екскурс в історію Церкви робити і ще один – в Еклезіологію, тобто науку про Церкву. А то непросто і довго.
Тому, спробую на пальцях чисто елементарно.
Як розшифровується РПЦ? Руська Православна Церква.
Так, от… Вона перестала бути руською, православною і Церквою (з великої букви) взагалі, якщо колись взагалі нею була з часу свого створення Сталіним в 1943 р. …
Рускою перестала бути, бо керівництво зкумалося з ворогами Руского Народу і Росії: жидами і ліберальними жидівскими прислужниками Єльциним, Путіним, Мєдвєдєвим, Лукашенком, Гогенцолєрнами, головним рабіном Росії Берлом Лазаром, не кажучи вже про явних жидівскіх олігархів. Тобто успішно вбудувалося в "новоруску" дійсність. Апостоли так робили? Очевидно, що ні.
Крім того, як відомо з історії МП, вона не є наслідницею дореволюційної Рускої Церкви, яка після перевороту 1917 р. частково пішла в катакомби, а частково емігрувала за границю. Відповідно, утворилися Катакомбна Церква (по-інакшому – Істинно-Православна) в СРСР і РПЦЗ за кордоном. Ці частини, вітчизняна і загранична, завжди взаємно визнавали одна одну. В 1927 р. митрополит Сергій (Страгородський), який на той час був заступником Містоблюстителя Патріаршого Престолу (бо Патріарха більшовики заморили голодом і він помер), під тиском влади і мотивуючи свій крок дбанням про порятунок Церкви від повного знищення (в СРСР на той час залишилося всього 4 єпископи і 500 священиків) проголосив Декларацію про визнання Церквою більшовицької влади і держави і про підтримку її і що то є обов*язком кожного православного християнина. Він і кілька вірних йому єрархів стали співпрацювати з жидо-більшовиками, переслідувати і здавати органам катакомбників. Що ще цікаво, трохи раніше, ще при живому Містоблюстителю, який, однак, був арештований в таборі, митрополиті Петрі (Полянським) саме той митр. Сергій проголосив себе Містоблюстителем. На то та на згадану співпрацю митр.Петро з тюрми дав вказівку єпископам судити і низложити митр.Сергія, що, однак зроблено не було, бо той оточив себе вірними людьми. Зараз митр.Петро (як і багато людей, яких здали митр.Сергій з однодумцями жидам) канонізовані як новомученики, в т.ч. і в МП. Де послідовність? Люди, які боролися на смерть проти певних явищ і людей зараз їхніми послідовниками канонізуються, без відповідного розкаяння останніх. Зверни увагу, що тоді ще не було МП і та церква називалася Російською – Российской (не Руською – Русской, як зара) ПЦ. І патріарха тоді ще також не було.
Катакомбна Церква на свому Соборі анафематствувала групу митр.Сергія, тобто оголосила, що він і його група не є православними людьми і відношення до Православної Церкви не мають ніякого, і спасеніє для них в Царстві Божому після смерті є неможливим і, що буде судитися з ними на Страшному Суді (приблизно такий зміст анафеми в православ*ї, без прямого прокляття, хоча воно може підрозуміватися тим, що людина є поза Церквою Божою, тобто проклята сама по собі). Загранична Церква признала рішення того Собору. Що цікаво, що і сьогодні верхушка МП стверджує, що визнає рішення соборів Катакомбної Церкви (однак не конкретизуючи які рішення і яких соборів, бо їх було кілька), але тим не менше не відрікається від митр.Сергія і тої згубної практики церковно-державних відносин, які тоді мали місце. До речі, покійного "патр." Алексія 2 похоронили біля "патр." Сергія – очевидне і духовне приємство.
Політика митр.Сергія отримала назву "сергіанства". Тобто погодження Церкви з антицерковною діяльністю влади і самої верхушки Церкви. Сергіанство було формально (на словах) осуджено і МП в 2000 році, а на ділі активно експлуатується.
З текстом Декларації митр.Сергія можна ознайомитися в неті.
Слід сказати, що з часів перших християн і до останнього часу ми знаємо і маємо безліч прикладів святих, що у подібних випадках християни йшли на муки, а не на союз з мучителями ніби-то ради "спасіння" Церкви. Тобто, так як митр.Сергій і його група Церква не поступає.
В 1943 році Сталін призначив патріарха і дозволив легалізувати церкву в Союзі в зв*язку з війною і тою об*єнуючою і надихаючою роллю, яку вона грала. Ясно, що патріархом став митр.Сергій. Хоча він був недовго і помер менше, ніж за рік після свого призначення. Так виник МП. Успішна співпраця вищого керівництва МП з НКВД, однак, продовжувалася. Хоча були і такі, що не співпрацювали, як то завжди буває серед людей. Були і переслідування, особливо при Хрущові.
Більше того, це ж саме зара в Росії процвітає буйним цвітом. Всіх рускіх патріотів, які насмілюються підняти голос проти того, що там діється, в т.ч. і в церковних справах, переслідують, без суду в тюрму саджають. Керівництво МП розбирається зі своїми противниками силою держави. То зара називають "неосергіанством". Влада в Росіянії ніяка не руска, а жидівска. І МП явно обслуговує їхні інтереси. (Та й сучасна еРеФія, чи Росіянія, – ніяка не Росія. Росія може бути тільки самодержавною православною монархією і нічим іншим по своєму політичному і духовному устрою.) Так Церква поступає? Риторичне питання.
Але то ще не всьо. То тільки історія, в основному. Але вона призвана показати, що так Церква не поступає. І то не Церква. Загранична Церква ще донедавна не визнавала церковності за МП. Доки більша частина єрархії з незрозумілих мені поки що причин пішла на унію з МП. Однак частина єпископів, священиків і мирян категорично відкинули то з*єднання. Ті єпископи перенесли свій Синод з Нью-Йорку до Москви і перейменувалися з РПЦЗ в РосПЦ (Российскую Пр.Церк., як було за Царя). На Україні є Український Екзархат з центром в Запоріжжі. Є 2 парафії в Одесі – то з мені відомого.
Катакомбна Церква виродилася і фактично перестала існувати – туда жиди змогли заслати своїх людей на єпископські посади і вони її розвалили і скомпрометували. Загранична Церква робила спробу відновити їм єпископат, але то закінчилося розколами, непорозуміннями і т.д.
Треба сказати, що керівництво МП умудрилося розгубити навіть то, що вдавалося за Союзу зберігати, незважаючи на переслідування за Хрущова і Брежнєва – тобто довіру людей, дух. Просто невідповідні люди попали на високі місця, які для них стали непереборною спокусою і випробуванням. Або на ті місця свідомо попали люди, які в Бога не вірили, а тільки хотіли зробити кар*єру, м*ягко спати і солодко їсти, а принагідно шкодити зсередини.
Тут виникає питання, а як же прості люди? Вони ж не винні в тому всьому ніби-то. Але Предстоятель Заграничної Церкви на то ж питання відповів так: "Винні. Знають же кому служать їхні зверхники. То чому їх підтримують, а не відвернуться?"
Я про то всьо добре знав і раніше і слідив за тим давно, але сподівався, що щось буде робитися для виправлення ситуації. З часу розвалу СРСР, 18 років – досить часу щоб хоча б щось пробувати виправити, практично всьо, що робилося, працювало на розвал і компрометацію МП і продовжує працювати ще активніше з кожним роком. Після літнього Архієрейського Собору МП 2008 року, коли було прийнято ряд просто скандальних рішень, в т.ч. і щодо зміни віровчення, я вирішив відложитися від них. То так на церковній мові називається "відійти".
Можна протестувати і зсередини, звичайно, як роблять більшість людей, бо ті речі, про які я написав, є загальновідомими, в принципі. Але, мені здається, що то не зовсім чесно перед Богом і своєю совістю. Зрештою, кожен має свій поріг терпіння і погодження з беззаконням. Мою особисту межу то, що відбувається, вже перевершило. Просто набридло. Най собі копошаться в своїх нечистотах самі. Якщо я чогось не визнаю, то чому я з тим маю годитися, перебуваючи в якійсь структурі? Якщо ж я годжуся, то я визнаю, всьо, що там відбувається, разом з політикою керівництва і є співучасником духовного злочину і блуду. Тим більше, що ж є правдива православна і правдива руска Церква, яка стоїть на всіх тих постулатах, на яких стояла дореволюційна Церква в Царській Росії.
Не хочу рівними рядами разом зі всіма строєм до пекла марширувати. От не хочу і всьо тут. 🙂
І найголовніше: як раніше у римо-католиків і недавно на Херсонщині у філаретівців, так і в МП люди почали заражатися страшними хоробами від "причастія", що в істинній Церкві взагалі немислиме. Латиняни, до речі, ввели облатки в т.ч. і для уникнення такої ситуації. На Херсонщині кілька літ тому багато людей заразилося гепатитом після "причастія" в КП, в Московскі єпархії МП в Ногінскому районі 25 січня ц.р. пару десятків дітей заразилися менінгітом. Одна дитинка померла. Факт говорить сам за себе, думаю.
То я описав пункти, що то не є Церквою і не є Рускою.
Щодо православності МП, то є рішення Катакомбних Соборів і Собору РосПЦ про анафематствування МП взагалі, персонально теперішнього "патріарха Кирила" і т.зв. помісного собору, який його "вибрав" в січні п.р. То по-перше. По-друге, в МП пишним цвітом розцвіла ціла в*язка різних єресей, що навіть узаконено у них в офіційних документах, а не тільки на словах. То і єресь жидівства, і цареборства, і екуменізму, і ім*яборства, і сергіанства, про що я писав, і загравання з католиками. Є і інші, очевидно. Але то питання ще складніше. Про то всьо є багато в неті. Якщо цікаво – глянь в пошуку.
Особливо хотілося би сказати про УПЦ. Вона є частиною МП, хоча великою мірою і незалежною, але всі основні релігійні і суспільно-політичні погляди там спільні. Того, в принципі, досить. А крім того, загравання з укрівською владою і навіть потакання їй керівництва УПЦ я також ніяк не можу прийняти – то проти моїх поглядів і проти інтересів Русі.
Мені від того, звичайно, морально нелегко. Як от, коли подружжя розводиться, чи ногу ампутують – то зле, але часом то єдине спасіння.
От так. А взагалі-то, то питання значно ширше.
В.Крушинський
